Як створювати інноваційний культурний продукт
Ключові поради з воркшопів Culture Bridges та Іншої Освіти
У листопаді 2018 та січні-лютому 2019 Culture Bridges у партнерстві з
ГО Інша Освіта провели 10 воркшопів у різних містах України для близько 200 менеджерів культури. Програму та методологію воркшопу розроблено та втілено тренерським пулом Іншої Освіти.

Ці напрацювання, зокрема, передбачали знайомство з інструментами й практиками, що допомагають ефективніше організувати роботу культурних менеджерів у сучасному мінливому світі. Для цієї історії Інша Освіта поділилася описами згаданих інструментів, порадами від діячів культури, яких запрошували на воркшопи, відгуками учасників, а також власними спостереженнями щодо навчальної програми.


Частина перша, де ви теж зможете почерпнути знань, якими ділилися на воркшопах

Івано-Франківськ

"СВІЖІ" ІНСТРУМЕНТИ ПРОЕКТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ Й СТРАТЕГУВАННЯ

Щоб краще розуміти світ, у якому учасникам воркшопів, випало втілювати культурні проекти, тренерки з Іншої Освіти пропонують застосовувати концепцію VUCA (абревіатура від volatility – мінливість, uncertainty – невизначеність, complexity – комплексність і ambiguity – неясність), що народилась у воєнній справі, а зараз активно використовується в бізнесі та інших сферах. Про неї пишуть Forbes, Harvard Business Review та багато інших видань. Згідно з VUCA, світ занадто швидко змінюється, тому велика кількість моделей менеджменту, командної роботи, які працювали, вже не працюють. Відповіддю на цю невизначеність можуть бути наявність бачення, внесення ясності, гнучкість, розуміння та вловлювання контекстів.

VUCA підказала, у якому середовищі менеджерам культури доводиться "збирати пазли". Далі наведені самі "пазли" й моделі та практики, з якими процес збирання буде успішнішим.
Пазл "Ідея"
Як альтернативу до класичної моделі проектного менеджменту на воркшопах розглядали дизайн-мислення. Це не тільки про кольорові папірці, які часто використовуються в ілюстраціях методу.

Дизайн-мислення пропонує тестувати свої гіпотези, тобто перед масштабною дією зробити меншу. Це дозволяє швидше зрозуміти, чи буде жити ідея в цьому конкретному середовищі, чи ні. Результати таких тестів лягають в основу більших проектів.

Додаткові джерела за рекомендаціями Іншої Освіти:

Пазл "Аудиторія"
Етап емпатії – це спроба змоделювати аудиторію. Що відчувають споживачі вашого культурного продукту, що думають, що кажуть, що їх турбує? Це дозволяє від самого початку вибудовувати проект та комунікаційну стратегію з урахуванням специфіки вашої цільової аудиторії. Детальну інструкцію цього інструменту можна знайти за посиланням.

Ще один інструмент для роботи з аудиторією – матриця Ансоффа. Це аналітичний інструмент для визначення позиціонування товару на ринку. Вона має дві осі – продукт/діяльність/товар та аудиторія/ринок. На перетині утворюються чотири квадранти, яки визначають стратегію та інструментарій.
Пазл "Стратегія"
Тут у пригоді може стати модель динамічного розвитку підприємств від Бернарда Лівгольда та Фрітца Глазла. Згідно з нею організації як люди: народжуються, живуть, помирають. Людина в житті має 3 стадії: залежну, незалежну, взаємопов'язану. На відміну від людини, організації не обов'язково переходять з однієї стадії в іншу. Модель виділяє такі фази в житті організацій: піонерська, раціональна, інтеграційна, асоціативна. На першій ви рухаєтесь динамічно, за ідею та з великою мотивацією. На другій ви починаєте налагоджувати процедури для того, щоб підтримувати діяльність, але зменшується енергія. На третій – ви нарешті знаходите баланс між необхідною долею бюрократії та живою енергією команди. На останній – ви вже не тільки розібрались з собою, але й готові співпрацювати з іншими.


Різні типи та стилі стратегування Інша Освіта зібрала в окрему презентацію:
Херсон

ПОРАДИ ЗАПРОШЕНИХ ЕКСПЕРТІВ

13 спікерів допомагали практично зорієнтуватися в питаннях роботи з аудиторією та стратегічного менеджменту на прикладі своїх кейсів та інституцій: Мистецький Арсенал, фестивалі Porto Franko, GogolFest, Respublica, формація Nova Opera, Port Creative Hub та агенція Art Management, організація Ґараж Ґенг, Дикий театр, агенція ArtPole, львівський музей "Територія терору", програма "Tandem Ukraine".
Ми зараз перебуваємо в ситуації, коли найдорожчі компанії в світі нічого не виробляють. Вони продають нам порожні сторінки, а наповненням контенту займається користувач: Facebook, Instagram, Uber, Airbnb. Як це пов'язано з культурою? По-перше, все взаємопов'язано. А ще щоб отримати якийсь культурний досвід, тобі не потрібно більше йти ніжками в театр, і, навіть, не потрібно купляти платівку, ти просто завантажуєш трек на iTunes, не змінюючи свого положення на дивані. І скажіть мені після цього, що глобальні економічні явища не впливають на культуру
Куди рухається культура зараз? В Україні є певна свобода, адже це територія непевності. Ви ходите біля прірви і можете впасти, але люди відкриті до фестивалів та започатковують свої фестивалі/проекти/організації. Чи варто озиратися на Європу? Краще не робити неякісну репліку того, що побачили зовні. Ніколи не викликає зацікавленості універсальний контент. Якщо в ньому є зерно тієї країни, звідки її привезли, то це цікаво. Варто зберігати своє обличчя та демонструвати його світові. Я думаю, що найближчі 5 років буде вибух культурних проектів, не всі з них житимуть декілька років або довше, але сприятимуть народженню нового
Якщо ми не зробимо все, що можна зробити на старті проекту, потім буде дуже важко це реанімувати. Коли ми кажемо "аудиторія проекту", то уявляємо людей, які мають прийти на подію. Перш за все треба поставити це запитання собі: якщо б я пішов на подію, то щоб хотів отримати? Найперше, для чого люди йдуть, це – емоції. І ці емоції треба прораховувати. Ти маєш спробувати абстрагуватися та особисто пройти кожен крок. Чи є гардероб? Який запах в туалеті? Чи людині зручно? Бо ці нюанси впливають на загальне враження. Не закривайте очі на негатив, а працюйте з ним. Там, де, до прикладу, у вас на вході слизько – допомагайте людям пройти та дайте яблуко або цукерку
Частина друга, де Альона Каравай і Ольга Дятел з Іншої Освіти на основі спостережень з воркшопів пояснюють, хто такий "український менеджер культури", а учасники розповідають про ефект від навчання

ПОРТРЕТ УКРАЇНСЬКОГО МЕНЕДЖЕРА КУЛЬТУРИ

Зі слів Ольги Дятел, координаторки воркшопів від ГО Інша Освіта та однієї з тренерок, участь у воркшопах брали представники різних поколінь та інституцій. "Вони мають жагу до навчання в сфері культурного менеджменту та відчувають в цьому дефіцит. Працювати їм часто доводиться в умовах низької пропозиції – кількість культурних та мистецьких подій в маленьких містах та містах середнього розміру залишається невеликою. Сформувати попит на той чи інший продукт – завдання, що вимагає значних зусиль від локальних культурних менеджерів".

Серед інших тенденцій Ольга називає обмежене чи непостійне фінансування й потребу налагодити роботу в команді. "Молоді ініціативи не мають необхідного рівня інституційності для сталої діяльності та підсилення свого голосу в комунікації з потенційними партнерами та гравцями сфери. А інституції, які існують багато років, втрачають можливість гнучко реагувати на потреби сучасного часу через закріплені процедури та традиції роботи, – пояснює координаторка, додаючи: – Цих людей об'єднує прагматична мрійливість та любов до свого міста/місця та середовища. Бажання створити подію, можливість для освіти, умови тощо саме тут і зараз".

"На передостанньому воркшопі в Полтаві один з учасників поставив мені питання: "А чим відрізняються культурні менеджери в різних регіонах?" І скажу чесно, що я не змогла відповісти. Бо, здається, на всіх воркшопах ми чули схожі питання, які говорять про схожі виклики, – про універсальність культурних менеджерів та відсутність вузької професіоналізації по окремим напрямкам, про проблематику продажу квитків, про виклики утримання постійних культурних просторів (і в фінансовому, і в програмному плані)", – ділиться спостереженнями Альона Каравай, тренерка Іншої Освіти.
Водночас регіональними особливостями, які вдалося відстежити, Альона називає "основний" або переважаючий культурний формат: "В Івано-Франківську ми знайшли велику кількість гравців з музичним та фестивальним продуктом, в Полтаві було багато візуального мистецтва та культурних просторів, а в Ужгороді ми відкрили для себе цілу екосистему музейних експертів та експерток".

ВІДГУКИ УЧАСНИКІВ

"Воркшоп, з одного боку, мотивував продовжувати активну діяльність, а з іншого – спрямував на нові ідеї та стратегії. Спілкування з однодумцями та активними учасниками творчого життя регіону – це натхнення та можливість аналізу власних планів та дій одночасно. Тренінг оновив мої знання щодо фандрейзингу та комплексного підходу до проектної діяльності, а результатом став проект "Арт перетин. Єгоров. Ройтбурд. Гусєв. Відкрита майстерня", реалізація якого вже розпочалась за підтримки програми Culture Bridge завдяки конкурсу міні-грантів.

Наразі відчуваю потребу поглибити знання й навички щодо таких напрямків: залучення аудиторії саме до участі в навчальних програмах; пошук "співрозмірних" партнерів з різних регіонів України та міжнародних партнерів – нетворкінг культурних інституцій малих міст; в можливостях підвищення кваліфікації співробітників музею щодо сучасних культурних процесів; в навичках продуктивної роботи із краудфандингом та організації діяльності благодійної програми "Клуб друзів музею".

Олена Михайловська, Хмельницький, Хмельницький обласний художній музей
Рівне
"Було і важко, і весело. Кожному учаснику корисним став обмін ідеями та контактами для майбутніх спільних проектів. … PS. У такому ритмі, компанії і настрої хочеться навчатися вічно))"*

*Цитату взято з допису Руслана у Facebook
Руслан Рамазанов, Івано-Франківськ, голова ГО "ЕКСЕЛЕМА"
Черкаси
"Завдяки воркшопам відбулася кардинальна зміна акцентів у моїй професійній діяльності: старт масштабного культурного проекту, реалізація мрії, планування та реалізація нових для міста музичних ініціатив, початок співпраці з представниками інших організацій, культурними менеджерами, отримання досвіду написання грантових заявок".
Наталя Наливко, Івано-Франківськ, ГО "Д.О.М.48.24"
Маріуполь
"Знайомство з дизайн-мисленням на воркшопах допомогло розширити сприйняття й подолати звичні алгоритми. Досвід Івано-Франківська був надихаючим (аж занадто) – коли такі масштабні та культурно безцінні події робляться не в столиці, ще й за рахунок місцевих коштів. Це приклад того, як культура трансформує ціле місто і людей.

Важкість роботи культурного менеджера у Херсоні, мабуть, у тому, що ти можеш створювати інноваційний культурний продукт (або думати, що створюєш), але він буде таким лише для місцевої публіки – важко співвідносити місцевий провінційний контекст зі світовим рівнем. Проте треба. В іншому випадку немає сенсу працювати в культурі".

Олена Афанасьєва, Херсон, керівниця ГО "Центр культурного розвитку "Тотем"
Ужгород