"Настав час сприймати глядача як дорослу людину", – театральна режисерка Роза Саркісян про усвідомлене після подорожі до Берліна
Історія театральної режисерки Рози Саркісян – той випадок, коли одні партнерства, яким посприяла програма Culture Bridges, стали поштовхом для інших. Так Роза вже мала нагоду попрацювати з польською драматургинею Йоанною Віховською у Львові над виставою "Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи", підтриманою Culture Bridges. Тепер мисткині разом працюють в новому проекті, для розробки концепції якого Роза вирушала до Берліна минулої осені, отримавши грант міжнародної мобільності.
Про запланований проект
Проект "Синдром Гамлета" об'єднує постдокументальну виставу "Н-effect" і однойменний документальний фільм "Синдром Гамлета". В основі вистави – два літературні тексти "Гамлет-Машина" Гайнера Мюллера та "Гамлет" Вільяма Шекспіра, а також історії шести українських виконавців – "Гамлетів", серед яких як професійні актори, так і солдати, журналісти та громадські активісти. Разом із Розою над театральною частиною працюватимуть драматургині Йоанна Віховська (Польща), Аня Квікерт (Німеччина), художник Роберт Румас (Польща), композитор Томас Кюрстнер (Німеччина).

Що ж до фільму – то це має бути повнометражна документальна стрічка німецько-польських режисерів Ельвіри Нєвіери та Пьотра Росоловського (за підтримки RBB / ARTE і Польського інституту кіно). Фільм розповідатиме про повсякденне життя акторів, які створюють виставу "H-effect", в країні, яка перебуває в епіцентрі політичних і соціокультурних турбуленцій.

Зараз команда готується до репетицій і зйомок. У планах – три репетиційні сесії у червні, липні та серпні, які проходитимуть у Львові та Києві. Робота з літературними матеріалами й особистими історіями будуватиметься за принципом "devised theatre", де оригінальний сценарій створюватимуть на репетиціях не лише драматургині, але й самі актори.
Кастинг-сесія для "Синдрому Гамлета"
Про налагодження партнерств
Партнерами з представниками Міжнародного товариства Хайнера Мюллера (Internationale Heiner Müller Gesellschaft) Роза стала під час мобільності – їх познайомили Ельвіра Нєвієра та Пьотр Россоловський. З останніми ж режисерка почала співпрацювати ще 2017 року.

"Вони проводили дослідження, шукаючи героїв, які б самі брали участь у подіях на Cході країни: волонтерів, ветеранів, журналістів, а також митців, які почали рефлексувати над цими подіями. Щоб втілити проект, Ельвірі й Пьотру потрібен був театральний режисер, який працює з травматичним досвідом і різними типами пам'яті та їх впливом на колективне несвідоме. Їхні польські партнери порадили звернутися до мене", – зазначає режисерка.

Колегам із сектору Роза радить: перш ніж налагодити партнерство, варто переконатись, чи місія, цілі та цінності вашого потенційного партнера збігаються з вашими. Не менш важливо, з її слів, оцінити ризики, особливо коли йдеться про мистецьку копродукцію, де кожна мисткиня та кожен митець можуть мати кардинально відмінний від вашого погляд на проблему, що ви плануєте висвітлити.

"On the Move" – ресурс, який режисерка рекомендує тим, хто цікавиться культурою та креативними індустріями в Україні та Європі.

Роза Саркісян
Про робочу частину подорожі
Українським митцям насправді бракує презентаційних навичок
Усі зустрічі в Берліні проходили у форматі цінного й багатовимірного діалогу. Учасники пропрацьовували, зокрема, теми ідентичності й травм молодих людей через політичні зміни, військову кризу, що є актуальними не тільки для українського суспільства, але, як виявилося, і для країн ЄС. За час мобільності мисткиня відкрила для себе нові способи "міждисциплінарного мислення" як для вистав, так і для інших проектів. Вона також потренувалася в тому, щоб вести перемовини "на рівних" і презентувати свій проект. Режисерка зауважує, що українським митцям насправді бракує презентаційних навичок.

"На заході, наприклад, багато професійних театральних режисерів мають власні сайти з портфоліо робіт, посиланнями на рецензії, участь у фестивалях. Хто у нас в Україні має такий сайт? Максимум, артисти, які знімаються в кіно. Нас якось так вчать, що про себе говорити некоректно, незручно, соромно. Але будь-яке знайомство починається з того "Хто ти?", "Що ти зробив(ла)?", а далі "Чого ти хочеш?" Тому, гадаю, тим, хто хоче будувати міжнародні зв'язки, треба почати елементарно з написання CV і бажано не тільки українською. Водночас на рівні театральної освіти в Україні варто запровадити такі курси, як "Презентація ідеї" і "Творче портфоліо".
Про театральну сцену Берліна
Під час подорожі Роза відвідала низку берлінських вистав. Зокрема, "ugly duckling" в Deutches Theater, "Mitleid" у Schaubuhne, "Roma Armee", "Yes but No" (обидві – в Maxim Gorki Theater) вразили її спектром методологічних підходів і сміливою роботою з темами і контекстом.

"В Україні часто ми запитуємо себе: "Чи готовий глядач до наших складних тем?" . В Берліні я зрозуміла, якщо глядача сприймати інфантильно, то завжди поставатиме це питання, і у митця завжди буде присутній страх входити в комунікацію. І, можливо, настав час сприймати глядача як дорослу людину, з якою разом можна вирішувати проблеми", – пояснює Саркісян.

Режисерка додає, що в театральній сцені Берліна поруч із проектами, які розширюють свідомість і ламають стереотипи, є й такі, що лише формально цікаві, а за меседжем недалеко пішли від більшості державних інституцій в Україні. На її думку, хороший театр – це виняток, а не норма.

"Важливо, щоб українські митці не боялись працювати з новими формами, які в сучасних мистецьких процесах співіснують на межі театру, перформансу, музики і постдокументального театру. Вкрай потрібним є також зв'язок театру з процесами, які відбуваються з людиною у нашому з вами соціумі сьогодні".

Хороший театр – це виняток, а не норма
Про подальшу долю вистави "Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи"
Більшість критиків визнала, що вистава "Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи" Йоанни Віховської стала досить контроверсійною як для Першого театру, так і для театрального Львова. Водночас її оцінили позитивно як важливий мистецький жест не тільки для Львова, але й усієї України. З часу прем'єри в липні 2018 року колектив запрошували на такі фестивалі, як Міжнародний театральний фестиваль "Золотий Лев – 2018" (Львів), "ParadeFest" (Харків), Всеукраїнський театральний фестиваль "Світогляд" (Сєвєродонецьк), Міжнародний театральний фестиваль "Bliscy Nieznajomi" (Познань, Польща). На останньому вистава отримала дві нагороди: "Найкраща жіноча роль" (акторка Олена Баша) і "За творчий режисерський пошук". Також роботу представили на Всеукраїнському фестивалі-премії "ГРА", де вона ввійшла у п'ять найкращих експериментальних вистав в Україні.
Про інші плани
Одним з наступних спільних проектів Рози Саркісян з драматургинею Йоанною Віховською буде вистава за книгою Тодда Штрасера "Хвиля" в Івано-Франківському драмтеатрі, де артисти/ки театру гратимуть разом з учнями та ученицями Дитячої театральної майстерні при цьому театрі. Ця робота буде присвячена дослідженню травм Другої світової війни. Прем'єра запланована на кінець травня 2020 року. Крім того, у планах мисткинь ще два спільних театральних проекти за межами України в 2021 році.

Також після завершення "H-effect" Роза планує взятися за мистецько-освітній проект, який познайомить українську аудиторію з персоною Гайнера Мюллера.
Фото надані Розою Саркісян