The Great Escape
Велика втеча до музичної мекки
Ольга Єрмак – PR-спеціаліст у сфері концертного промоушну і промо артистів, поетеса (під псевдонімом Мідна), менеджер литовського гурту Beissoul & Einius та представник Sziget Festival в Україні ділиться своїми враженням, повернувшись з найбільшого і найвпливовішого музичного фестивалю-шоукейсу в Європі.
Відвідування концертів The Great Escape – це машина часу подвійної потужності.
Щорічно в Брайтоні (Великобританія) The Great Escape збирає понад 400 молодих артистів і тисячі представників індустрії з різних країн. The Times називає його найкращим місцем в Європі для дослідження нових гуртів і тенденцій, а BBC Radio 6 Music – Каннами музичного світу. На артистів з лайн-апу фестивалю робляться ставки на найближчі пару років. Для молодих виконавців це шанс зацікавити своїми шоу спеціалістів і заручитися підтримкою, щоб дуже скоро про них заговорив увесь світ.

Один із таких прикладів - британський рок-гурт Wolf Alice, який потрапив на The Great Escape з першою хвилею анонсованих учасників у 2013-му, вже за два роки було номіновано на Grammy. А нещодавно вони отримали престижну нагороду Mercury Prize, обійшовши більш відомих і досвідчених артистів.

Великобританія – епіцентр музичної індустрії, інформація з якого розходиться колами і до України, але на жаль, доходить із великим запізненням. Tom Odell отримав запрошення від The Great Escape відразу після виходу дебютного альбому ще восени 2012-го, а перший його виступ в Україні, як і розквіт його популярності тут, відбувся лише два роки тому.
Масштаби нетворкінгу роблять The Great Escape меккою для меломанів і спеціалістів шоу-бізнесу.
Особливістю участі у такому фестивалі є насичене спілкування з новими і давніми знайомими, колегами, авторитетними людьми. Там я познайомилася з Ruud Berends, координатором конференцій і маркетологом найважливішого фестивалю-шоукейсу на континенті – Eurosonic (ESNS), який також займається Dutch Impact у Нідерландах, International Festival Forum у Лондоні, Eastern European Music Conference в Румунії та консультує музичну конференцію у Швеції Where's the Music.

Цікаво було побувати на DJ-сеті творців культового лейблу Ninja Tune та зустрітися з представником PPL, британської компанії з багаторічною історією, яка займається ліцензуванням музики у всьому світі. Концерти відбувалися у різних локаціях міста, в тому числі нетрадиційних: у діючих і колишніх храмах чи в арці магістралі на березі затоки. Локації конференцій – від готелю і кінотеатрів до вишуканих історичних будівель і колишнього приміщення суду.
Програма включає сотні лекцій включає сотні лекцій, майстер-класів, конференцій і концертів за найвищої концентрації представників музичної індустрії з усього світу.
Я відвідала резонансні заходи, які розкривали теми з перших вуст, з коментарями ключових гравців, впливових і досвідчених практиків із цікавими кейсами і вражаючими портфоліо. Серед них – дискусії про синхронізацію та супервайзинг, тури та техніки прориву в Європі, про різницю між поняттями бути незалежним артистом і unsigned (непідписаним), серія конференцій на особливо перспективну тему, яка зараз у всіх на вустах, – просування музики на ринку Азії. Ще п'ять років тому масштабний потенціал китайського ринку був малодоступним для артистів Заходу, як «сплячий гігант, який міг би ніколи й не прокинутися». Але у 2017-му завдяки новому законодавству, зусиллям рекордингових компаній та інших правовласників Китай вперше увійшов до ТОП-10 ринків звукозапису.

Швидкими темпами зростає стрімінг – виникли популярні локальні сервіси, аналоги західних. Окрім стрімінг-буму країна володіє величезним потенціалом в організації тривалих концертних турів – в Китаї 200 міст-мільйонників і це по 10-20 мільйонів людей у кожному! Про все це, а також про жорсткий вплив політики на експорт артистів із решти країн світу у Китай, про особливості цінностей, смаків і поведінки місцевих меломанів розповіли на панельних дискусіях мої нові знайомі – керівники компаній Kanjian Music і Musicinfo, спеціалісти з дистриб'юції і промоції музики в Азії.
Музична індустрія Великобританії – потужна машина, що набрала неймовірних обертів.
Великобританія завжди була взірцевим лідером музичної індустрії: тут зосереджено все найцінніше для меломанів і особливо людей, які професійно цікавляться музикою - студії звукозапису, музичні сервіси, букінг- і PR-агенції, лейбли, премії, концерт-холи та фестивалі. Відповідно, музичний бізнес – візитна картка Сполученого Королівства, левову частка бюджету якого складають надходження саме від музичного сектора. Звісно, за умов прискореного розвитку технологій та змін у суспільстві тут також виникають складнощі, як, наприклад, погіршення ситуації з малими концертними майданчиками, які завжди давали дорогу молодим артистам. Вони не окупають себе через підвищення вартості оренди, жорсткіші шумові обмеження та ін.

Також існує проблема у скороченні державою кількості годин, присвячених музичній освіті у шкільних навчальних планах. Але, на щастя, є достатньо активістів серед досвідчених спеціалістів, які шукають рішення і весь час пропонують винаходи у різних напрямках.
Завдяки цій подорожі мої професійні плани набули чіткішого вектору.
Я краще розумію, яких помилок слід уникати, що потрібно моєму артисту на даному етапі, і які нові інструменти я можу використовувати для досягнення цього. Наприклад, я дізналася про інноваційний сервіс WARM для моніторингу пісень в радіо-ефірах у всьому світі у реальному часі. Повернувшись, я почала листуватися з новими знайомими, серед яких засновники американської агенції Epic Proportions Tour.

Крім того, виникла нагода спробувати себе у роботі в турі з виконавцем за межами Європи – в США і Австралії, а також у діджитал-сфері, просуваючи музику Східної і Північної Європи. Також я слідкую за тим, як виступ на цьому знаковому шоукейсі вливає на подальшу долю артистів, зокрема італійського гурту JoyCut, що не виключає майбутньої співпраці з їхнім менеджментом.
Фото: Ольга Єрмак, Пимін Давідов, Mike Massaro, Victor Frankowski, Harriet Brown