З власного досвіду: як це — на місяць стати частиною театрального середовища Німеччини
Завдяки гранту міжнародної мобільності Culture Bridges акторка театру «Прекрасні квіти» (Харків) та учасниця інших театральних незалежних проектів Оксана Черкашина на місяць занурилася в театральне середовище Німеччини. Програма була дуже насичена: чотири мистецькі фестивалі в Берліні, знайомство з відомим актором та режисером, а також тиждень роботи з театром ArtiSchocken Nurnberg. Про свої враження від мистецького середовища, німецькі вистави та роботу театральних інституцій читайте далі.
Пункт призначення — Німеччина


Як акторці та режисерці, німецький театр мені дуже близький, оскільки останні 5 років я займаюсь критично-політичним театром.

Німеччина мене надихає. Зокрема, те, як їхній театр протягом ХХ століття трансформувався з розважальної інституції в політично-громадянський суб'єкт. Серйозний вплив на вибір країни мало бажання познайомитися і побачити вживу творчість актора і режисера Мартіна Вуттке, який завжди розповідав, що театр стає певною одиницею в суспільстві, з якою рахуються і яка має вплив на суспільство.

Тому я вирішила, що обов'язково повинна потрапити в німецьке театральне середовище і побачити наживо все, що вивчала з літератури та інтернету.

Я познайомилась з Мартіном Вуттке, який був в епіцентрі розвитку політичного театру. Зі всіма «класиками», зокрема – Франком Касторфом, Крістофом Шлінгезіфом, Рене Поллешем і Хайнером Мюллером, він працював, як актор.
Наступного дня, після того, як я ледь змогла потрапити на його виставу (був тотальний sold-out), я пішла в бар і зустріла його там! Ми познайомилися, розговорилися, весь тиждень ми спілкувалися з ним ледве не щодня, говорили про театр, мистецтво. Мені пощастило абсолютно випадково!
Оксана Черкашина
акторка
Культурна програма
Мій проект складався з двох етапів. Спочатку я перебувала в Берліні, повністю занурившись в театральний процес міста. Під час мобільності я стала глядачем та учасником п'яти фестивалів, що відбувалися в місті в той час: Performing Arts Festival Berlin 2018, BE.BOP 2018 (Black European Body Policy), Radar Ost 2018, Autoren Theatre Tage та Berlin Biennale 2018. PAF 2018 був центральною подією моєї поїздки за кількістю зустрічей, лекцій, перформансів і можливостей співпраці. Але й інші фестивалі мали насичену мистецьку й освітню програми, які радикально розширили мій контекст і поле сприйняття сучасного мистецтва. В результаті активної участі у цих фестивалях, я відвідала з десяток лекцій, побачила 35 перформансів і вистав, зустрілася з акторами та режисерами, побувала на концертах та вечірках. Я побувала в найцікавіших і найвпливовіших театрах Берліну, таких як Gorki Theater, Berliner Ensemble, Schaubuhne, Volksbuhne, Deutches Theater, Dorky Park.
Під час другого етапу мобільності в Нюрнберзі я провела тиждень, насичений працею і комунікацією спільно із театром ArtiSchocken Nurnberg, що мене запросив. Я провела чотири майстер-класи з акторами і аматорами, зустрічі та інтерв'ю для початку роботи над майбутнім проектом, досліджуючи соціологічні та архівні дані Нюрнберга.
Берлінський театр в контексті сучасності
В Берліні театри працюють у сучасному контексті. Наприклад, постановка «Річард ІІІ» (реж. Томас Остермайер) — це не лише текст Шекспіра, але це ще й повідомлення, яке тісно пов'язане з сучасністю. Щодо форми — це може бути абсолютно різний театр.

Наприклад, з близько 35 вистав, які я побачила, всі вони якимось чином «хотіли зі мною говорити про сучасність», про те, в якому світі я живу і те, чому я в такому світі опинилася. Я не бачила жодної вистави, яка була би просто про кохання, війну чи якесь інше універсальне поняття. Відчувається, що театр там є суб'єктом політичного життя.
В Україні наявний сентимент до ХІХ століття присутній, коли вистава може бути просто про кохання. У берлінському театрі проста романтична історія все одно відбувається у такий час, що ми розуміємо, що, наприклад, влада хоче контролювати, хто, як і з ким повинен жити, хто кого повинен кохати. І це начебто просто історія про кохання, але насправді це сильне міцне політичне висловлювання. Німецькі режисери критично розглядають сучасність. Думаю, саме тому берлінські зали завжди переповнені глядачами.
Оксана Черкашина
акторка
2019 рік — подальші можливості для співпраці
З командою ArtiSchocken Nurnberg мені вдалося налагодити цікавий діалог. По-перше, під час проведення запланованих активностей (зустрічей, майстер-класів, інтерв'ю з акторами та мешканцями міста) ми знайшли спільне бачення та потенціал для створення спільної вистави про втрачену, забуту і набуту ідентифікацію німців українського походження, про відчуття дому і власного коріння під робочою назвою «Забута колискова» ('Forgotten lullaby'). В контексті еміграційної кризи в Німеччині цей проект може стати цікавим як для українців, так і для німців.

Цей проект ми плануємо реалізувати у 2019 році.

Також ми обговорили і написали початкову концепцію німецько-української освітньої програми для українських і німецьких студентів. За нашим задумом, це буде літня театральна школа-резиденція, як простір для навчання, співтворчості і діалогу. Мартін Вуттке зацікавлений провести зустрічі і майстер-класів для українських акторів. Плануємо втілити цю ідею також у 2019 році.
Рекомендації для майбутніх аплікантів Culture Bridges
Ретельно складати графік подорожі. Коли вже потрапляєш в проект, не маєш часу на організаційні питання.
Визначити і записати для себе, що б хотіли зробити, побачити і прописати собі ціль і задачі, щоб знати конкретно, що ви хочете отримати для себе від поїздки.
Вчити англійську. Така поїздка, як моя, видалася би дуже складною без знання мови.
Більше подорожувати. Це дуже важливо для українських митців. Бо ми живемо у вакуумі, особливо ті, хто працює у театрі. Для тих, хто займається театральним мистецтвом, зараз є багато можливостей.
Фото: Оксана Черкашина, BE.BOP, ArtiSchocken Nurnberg