Паперовий Тигр: Мистецтво як спосіб трансформації суспільства

Ілля Яковенко — художник та культурний працівник, займається партисипативним мистецтвом та цікавиться арт-практиками, які залучають місцеву громаду у художнє виробництво та мають соціальний вплив. Завдяки гранту міжнародної мобільності Ілля приєднався до німецького проекту PapierTiger та розповів нам, які відкриття та виклики очікували на нього у невеличкому містечку на сході Німеччини.
Звідки дізнався про проект
Я познайомився з німецьким художньо-театральним колективом Ongoing project в Лівані під час мого навчання там у 2014 році. Вони працюють з соціальною проблематикою та залучають до своїх арт-проектів громади на місцях. Побачивши можливість податися на грант Culture Bridges, я написав їм і поцікавився, чим вони зараз займаються і чи це може бути релевантним моїм інтересам. Так я дізнався про проект PapierTiger (у перекладі з німецької: «паперовий тигр») в Гомберзі на сході Німеччини. В його рамках Ongoing project працювали з підлітками та вчителями з місцевої школи: готували аудіо-прогулянку на основі п'єси Брехта. Цей аудіогід включав колективні й індивідуальні спогади та обговорення подій 1968 року (студентський протестний рух, Фракцію Червоної Армії, сексуальну революцію). Крім того, у центрі Гомберга орендували майданчик, де щотижня відбувалися події і куди було запрошено всіх мешканців міста, кожен з яких міг запропонувати та провести свій захід — єдиною вимогою була його відповідність загальній темі проекту.

Це місто, та школа зокрема, були обрані концептуально, оскільки там досі працює вчитель Томас Шаттнер, який написав книгу про Гомберг 68-го року. Саме там діяла самоорганізована Гомберзька Антишкола (Gegenschule), яка проводила освітні семінари для учнів і виступала за включення сексуальної освіти в учбовий план. Назва PapierTiger походить від графіті на стінах школи того року, де написано: «Всі вчителі — паперові тигри», що в свою чергу є перефразування знаменитого вислову Мао Дзедуна: «Імперіалізм і всі реакціонери — паперові тигри».
Що робив в Гомберзі
Я пробув там два тижні та долучився до фінального етапу проекту: провів декілька воркшопів англійською мовою для підлітків, напрацювання з яких вони могли інтегрувати в аудіо-прогулянку. Оскільки я погано знаю німецьку і не зміг в повній мірі взяти участь у розробці аудіогіду, тож виконував функцію культурного дипломата. Воркшопи включали мої презентації та колективні дискусії щодо роботи з міським простором, а також тілесні практики на місцевості — ми шукали найвдаліші точки для відтворення записаного аудіо зі смартфону. Також ми обговорювали події 68-го року та стосунки з батьками, оскільки існує така думка, що в той час молоде повоєнне покоління повстало проти своїх консервативних батьків, їхнього бачення моралі та етики, і це стало причиною політичного розмежування. Я поділився спогадами про свій підлітковий досвід в 90-ті роки на сході України та розповів про сучасну соціально-політичну ситуацію в моїй країні.

В останній тиждень я поїхав до Лейпциґу, де відбулася вже постпродакш-сесія — ми працювали над публікацією, куди увійшли зібрані мною під час воркшопів матеріали, оцінювали результати спіпраці, а також розробляли ідею наступного міжнародного проекту і займались міським дослідження, зустрічаючись з потенційними партнерами. Саме на Лейпциґу ми зупинилися через його пост-ГДРівський контекст, оскільки в цьому місті массово будували панельне житло. Район Грюнау (Grünau) — один з найбільших панельних районів у Німеччині та, мабуть, у всій Європі.
Чому не виправдались очікування і як довелося адаптуватись
Коли ми обговорювали стосунки з батьками, я здивувався, що підлітки в Гомберзі мають абсолютно інший спектр проблем. Більшість відмітили, що задоволені своїми родинами і обговорюють багато питань, які в наших сім'ях намагаються максимально витіснити з діалогу — наприклад, сексуальність. За порадою своїх колег я дав завдання поговорити з батьками про те, які в них були стосунки з їхніми батьками у підлітковому віці. Один хлопець навіть записав ціле інтерв'ю, яке ми колективно намагалися осмислити в політичному контексті тих часів та порівняти з сьогоденням та Україною. Також учні записали свої поради українським одноліткам і потім вони з'явилися в нашій публікації у вигляді лозунгів. Можу констатувати, що те, що я уявляв собі про життя підлітків в Німеччині, абсолютно не співпало з дійсністю.

Один з найбільших викликів — переосмислити мої очікування та швидко адаптувати матеріали та ідеї, які я завчасно підготував для воркшопів, до реалій, з якими я зіткнувся. Те, що я спочатку вважав, могло б резонувати з учнями і залучити їх до активного обговорення, зрештою, не спрацювало через різний контекст. Але за допомогою моїх німецьких колег та наставників нам вдалося знайти деякі точки дотику, що врешті призвело до активної взаємодії.

Також я планував зробити щось незалежне з підлітками, але оскільки вони знаходились в активній фазі створення аудіо-прогулянки, то на це просто не вистачило часу.
У центрі Гомберга класична німецька архітектура — старовинні будинки з колод. Але через незручність цих будівель німці виїхали в інші райони у більш просторні приватні будинки. Це викликає певний дисонанс між привабливою картинкою «старого міста» наче з листівки та розумінням, що ці будівлі з точки зору їх функціональності насправді непривабливі, старі та незручні.
Як в Німеччині розвивається соціально-орієнтоване мистецтво
У цьому регіоні проект PapierTiger був частиною системної роботи. Там функціонує організація Flux, яка фінансується з регіонального бюджету і кожен рік чи два спонсорує схожі проекти в цій федеративній землі. Одна з вимог в невеличних містах — це робота з місцевою громадою і її залучення в роботу над культурними проектами. І такі організації, що фінансово підтримують соціально-орієнтоване мистецтво, є по всій Німеччині. Взагалі на державному рівні існує багато організацій, які заохочують культурні ініціативи та соціально ангажовану мистецьку діяльність. Тут розуміють важливість вести діалог та відрефлексовувати процеси, що відбуваються в соціумі.
Проекти з креативних індустрій Німеччини
Базується в Гамбурзі, спеціалізується на перформативному мистецтві, яке піднімає складні політичні питання.
Це платформа для освіти та самоорганізації серед біженців і тих, хто ще знаходиться в очікуванні цього статусу. Знаходиться у Гамбурзі та Мюлльгаймі, але проект існує і поза межами Німеччини.
Приклад багатовимірної трансформації цілого постіндустріального регіону країни, включаючи ландшафт та культурну інфраструктуру.
Який планує наступний проект
Я отримав певний досвід та знання про те, як у Німеччині функціонують невеликі мистецькі організації та колективи, з якими викликами вони стикаються, а також як державні інституції працюють з соціально-залученими мистецькими проектами. Звісно, в Україні це поки важко застосувати, зважаючи на ситуацію в адмініструванні культурного сектору, але це може бути гарною відправною точкою, щоб щось змінювати. Я також отримав знання про те, як можна підходити до обговорення складних історико-політичних питань, які викликають суперечливу суспільну реакцію.

Разом з Ongoing project я б хотів попрацювати з проблематикою трансформації українського суспільства та процесом так званої декомунізації, особливо її плином на сході країни. Цікаво було б дослідити, наскільки різні точки зору можуть бути включені в процес формування сучасного наративу щодо визначення українського суспільства і його можливих напрямків руху. Звернення до нещодавного минулого є важливим аспектом, але й досить важким, потрібно навчитись працювати з цими темами.

Ми вже розробили ідею нового проекту міжнародного співробітництва між Німеччиною та Україною, яка торкається спільного радянського минулого країн, особливо що стосується історичної спадщини, такої як пам'ятники, архітектура та монументальне мистецтво того періоду. Ми написали концепцію, познайомилися з потенційними партнерами в Лейпциґу, розробили графік проекту та план потенційних шляхів його здійснення. Наразі процес тимчасово застиг, але я планую подорож до Німеччині для обговорення можливостей подальшої співпраці.
Ресурси, за якими Ілля радить стежити культурним працівникам
Онлайн-платформа та журнал, що у своїх публікаціях проводить критичний аналіз культурних політик і індустрії.
Організація, яка займається адвокацією демократії та об'єднаної Європи засобами культури. Надає можливості, гранти, а також регулярно видає публікації.
Інформаційна мережа культурної мобільності. Регулярна розсилка можливостей, грантів, резиденцій тощо.
Фото: Ongoing project