ФЕСТИВАЛЬ «86»
ЯК І НАВІЩО АТОМНЕ МІСТЕЧКО ПЕРЕТВОРЮЮТЬ НА КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР
У травні 2018 року міжнародний фестиваль кіно та урбаністики «86» вже вп'яте відбувся у Славутичі, наймолодшому місті України, збудованому після Чорнобильської катастрофи для переселення робітників атомної станції. Організатори фестивалю розповідають, як завдяки грантовій підтримці їм вдалося розширити міжнародну програму та реалізувати нові проекти разом з зарубіжним партнером.
Фестиваль «86» засновано у 2014 році у Славутичі. Унікальна історія та ландшафт цього міста (у будівництві брали участь вісім союзних республік, що надало кожному кварталові національного колориту), а також його близькість до Чорнобиля глибоко переплітаються з основним фокусом фестивалю. Оскільки робота атомної станції була практично зупинена після аварії, місто зіткнулося із завданням реструктурувати свою економіку та знайти нову ідентичність. Фестиваль «86» запропонував своє рішення: започаткувати розвиток творчих індустрій у Славутичі, у такий спосіб даючи місту новий напрямок розвитку і перетворюючи його на один з культурних центрів Східної Європи.


«86» було також створено з метою обміну досвідом трансформації міст між Україною та ЄС і розширення міжнародного співробітництва в галузі документалістики, мистецтва та тактичного урбанізму. Не менш важливим для нас було залучити місцеве населення до культурних індустрій та сформувати у них почуття локальної ідентичності. Так, в цьому році до програми фестивалю було додано урбаністичну секцію, реалізовано спільну з METASITU».
Катя Запорожець
Координаторка кінопоказів фестивалю «86»
METASITU — мистецько-урбаністичний колектив — Едуардо Кассіна з Іспанії і Ліва Дударева з Литви, що спеціалізуються на спекулятивному дизайні та арт-практиках дослідження територій. На минулорічному фестивалі «86» METASITU представили дискурсивний проект «14-й квартал» в рамках міжнародної програми «Tandem Ukraine»: створили у Славутичі Афінський квартал, перенісши реалії одного міста в інше. Цьогорічні урбаністична резиденція і архітектурний воркшоп стали логічним продовженням успішного партнерства.


Ми мріяли про урбаністичну резиденцію і воркшоп декілька років, але не мали відповідного фінансування і команди досвідчених кураторів. І тут все ідеально зійшлося: отримали грант і запросили дует METASITU, з яким вже працювали, в ролі керівників урбаністичної програми «86». Партнерською організацією стала культурна фундація metamatic:taf (Греція). Це дозволило нам охопити широку аудиторію як місцевих, так і міжнародних учасників, залучених до культурного виробництва, а також жителів міста.
Ілля Гладштейн
Співзасновник і програмний директор фестивалю «86»
В урбаністичну резиденцію відібрали дев'ять учасників, серед яких архітектори, урбаністи і митці з країн, що колись долучилися до будівництва Славутича. Вони провели тут майже місяць, міркуючи про історичний розвиток і потенційне майбутнє міста. Після чого під час фестивалю резиденти представили місцевій громаді і гостям «86» свої проекти та інсталяції, пов'язані зі спадщиною, пам'яттю та ідентичністю.


Під час архітектурного воркшопу учасники і тьютори з різних регіонів України і Європи облаштували фестивальний кемпінг у котловані сухого озера: п'ять команд збудували вежу для спостереження заходу сонця, уявний міст та хвилястий навіс для фудкорту. Цей новостворений рекреаційний простір залишився у спадок місцевій громаді.


Конкурсна програма «Пальма Півночі» стала міжнародною, — продовжує Ілля. — Грантові кошти дали нам змогу привезти в Славутич режисерів з інших країн та вручити грошовий приз. Ми отримали близько 100 заявок, з яких відібрали 12 стрічок тривалістю до 45 хвилин: 5 українських і 7 іноземного виробництва.
Ілля Гладштейн
Співзасновник і програмний директор фестивалю «86»
Гран-прі конкурсу і грошову винагороду — $1000, а також Приз глядацьких симпатій отримала стрічка «Чарівна таблетка» Олександра Зубовленка. Це історія про жінку, яка відчуває невдоволення своїм життям та намагається знайти розраду у пігулках для покращення здоров'я. Найкращим українським фільмом став «Зв'язок» Жанни Озірної. У стрічці режисерка розповідає історію камінг-ауту та досліджує різні види родин та партнерства.
Коли ми починали робити фестиваль, українського незалежного кіно практично не існувало, зокрема документалістики. Сьогодні документальне кіно — це круто, воно може бути і радикальним, і цікавим. З'явилися люди, які знімають його все сміливіше, і ті, хто охоче його дивиться. Найбільше наше досягнення — це аудиторія, активна та мисляча.
Надя Парфан
Співзасновниця та ідеолог фестивалю «86»
Після п'ятьох років успішного проведення фестивалю у невідомому маленькому містечку, Славутич став привертати значну увагу української та міжнародної аудиторії як міста з унікальним історичним, міським та архітектурним контекстом. З'являється все більше локальних урбаністичних ініціатив, суттєво зросла аудиторія документального кіно.


Тут в Славутичі — лабораторія, в якій є можливість виробити нові моделі мислення в різних напрямках: по роботі з місцевою адміністрацією та громадою, а також по осмисленню різних аспектів сучасної культури України.
Надя Парфан
Співзасновниця та ідеолог фестивалю «86»
Наразі Україна знаходиться в початковій стадії розвитку креативних індустрій порівняно з партнерськими країнами, що мають доступ до коштів Євросоюзу, виділених на розвиток культури. Великою перешкодою в роботі є прірва між організаціями культурного сектору й владними структурами, а також певна непідготовленість місцевої публіки до активної участі в заходах. Реалізація подібних проектів із залученням міжнародних партнерів не є панацеєю для вирішення існуючих проблем, проте є фундаментом для подальшого розвитку культурної сфери в Україні.
Катя Запорожець
Координаторка кінопоказів фестивалю «86»
Окрім наступного фестивалю кіно та урбаністики, команда «86» планує зробити Славутич приймаючою стороною фестивалю для молодих архітекторів EASA (European Architecture Student Assembly) — двотижневої серії воркшопів з понад 500 учасниками та тьюторами з усієї Європи.